Тривалість життя пластикових вікон із ПВХ

Тривалість життя пластикових вікон із ПВХ

Додано 04/05/2009 - 09:46, admin

Полівінілхлорид (ПВХ) є одним з найстаріших штучних матеріалів, створених вченими. Вперше він був отриманий хіміком Регнальдом в 1835 році. З 1912 року почалися пошуки можливостей промислового випуску ПВХ, а в 1931 році концерном BASF були випущені перші тонни цього матеріалу.

На початку 50-их років, спочатку в США, а потім і в Європі, розпочалася переможна хода ПВХ як матеріалу для віконних рам. Один з перших німецьких патентів на пластикові віконні рами із ПВХ датується 1952 роком.

Перші рами з полівінілхлориду являли собою металеву основу, облицьовану м'яким або напівм'яким ПВХ. Дещо пізніше почався випуск профілів із твердого полівінілхлориду, що підсилювався дерев'яними або металевими вкладишами.

В 1959 році були обладнані перші квартири із пластиковими вікнами з екструдованого, модифікованого на ударну в'язкість, твердого полівінілхлориду. Після цього минуло ще декілька років, поки рами із ПВХ-профілів стали знаходити масове застосування.

Систематична робота як над сировиною, так і над машинами (екструдерами), супроводжували швидкий розвиток індустрії пластикових вікон із ПВХ-профілів. Найважливішою метою досліджень було досягнення як мінімум того ж терміну служби, як у дерев'яних вікон, і по можливості, перевищення його. Поряд з механічними якостями важливими вимогами були: екологічність, атмосферостійкість, тепло- і звукоізоляція, легкість у догляді, можливість виготовлення вікон будь-яких форм. Виконання цього набору вимог дозволило створити відповідні композиції ПВХ і необхідні додаткові компоненти.

Пластикові вікна із ПВХ-профілю швидко завоювали міцне місце на ринках Європи. З ідеї з'явився якісний, зрілий продукт. Стандартним варіантом сьогодні є пластикові вікна із ПВХ-профілів зі сталевими підсилювальними вкладишами.

Найважливішою передумовою для сучасного продукту стало створення вже на ранніх етапах системи контролю якості. Всебічному контролю піддавалися як віконні профілі, так і самі пластикові вікна. Вимоги до них були зафіксовані в різних нормативах. Слідом за нормами на ПВХ-профіль і на пластикові вікна з'явилися нормативи з монтажу.

Численні лабораторні випробування, насамперед, штучне старіння, показали, що білі віконні рами мають економічно виправданий, довгий термін служби. Перевірки на різних "природних" іспитових стендах, наприклад, в Альпах, а також практичний досвід, підтверджують позитивні результати лабораторних випробувань. Постійний розвиток і вдосконалювання рецептури ПВХ призвело до того, що вже в 1977 році було багаторазово констатовано: "ПВХ виправдав себе як матеріал пластикових віконних рам".

У 1990 році в рамках програми реконструкції одного з офісних будинків у Франкфурті було демонтовано близько ста пластикових вікон із ПВХ-профілів, встановлених ще в 1964 році. Всі елементи пластикових вікон після 26 років експлуатації функціонували нормально. Ґрунтовне дослідження змін поверхонь профілів показало наявність лише незначних дефектів. На профілях був відзначений дуже тонкий і світлий наліт. Причиною утворення нальоту є руйнування й окислювання ПВХ під впливом кисню й під впливом ультрафіолету, дощу й забруднення повітря. Хлорид кальцію, що утворився з крейди, і, насамперед, стійкий до ультрафіолету оксид титану, залишалися на поверхні профілю, утворюючи захисний шар. Цей шар захищав пластикові вікна від подальших атмосферних впливів. Таким чином, наявність цього шару, що, у найгіршому разі, призведе до втрати глянцю, гарантує подальшу довгу службу пластикових вікон.

Дослідження термічних і механічних властивостей показало їх зміну в допустимих межах. При цьому треба відзначити, що встановлені в 1964 році вікна перебувають на значно більш низькому технічному рівні, ніж випущені сьогодні.

Деякі особливості має застосування кольорових профілів. Практичний досвід показав, що якщо поверхня кольорового профілю не захищена від атмосферних впливів, то вона вицвітає протягом декількох років, покриваючись "білим нальотом". Особливо це має місце у випадку коричневих профілів. Щоб уникнути подібної проблеми, в даний час у Німеччині кольорові ПВХ-профілі виробляються лише із захищеною зовнішньою поверхнею. Захисний шар виконується шляхом ламінування, тобто наклеювання плівки, шляхом коекструзії або нанесенням спеціального лаку. В усіх випадках використовується, як правило, захисний шар на базі акрилу.

Наступний фактор, що гарантує довговічність кольорових профілів, це спеціальні конструктивні заходи щодо вентиляції зовнішніх камер щоб уникнути застоювання в них гарячого повітря, тому що температура зовнішніх поверхонь темних профілів у сонячні дні може досягати 70 °С.

У випадку захищених зовнішніх поверхонь і забезпечення конструктивних заходів щодо вентиляції зовнішніх камер кольоровим профілям, поряд з білими, гарантується термін служби, що вимірюється десятиліттями.

З'явившись в Україні зовсім недавно, пластикові вікна з полівінілхлоридного профілю вже встигли знайти визнання й популярність. Це говорить про те, що в Україну прийшов продукт, якого всі давно чекали. Нарешті, і в нас з'явилась можливість розстатися із марнотратними вікнами низької якості, встановленими в наших будинках; з вікнами, через які опалюється вулиця, з яких обсипається фарба кожні два роки, і які передають будь-який шум, що доноситься зовні.